тя впевненості в собі й у терапевті як надійному посередникові; усві-
домленням членами сім’ї процесу, у результаті якої вони опинилися у
складній сімейній ситуації; встановленням відповідності між відчуття-
ми кожного члена сім’ї і їхнім вербальним вираженням; визначенням
точок дотику почуттів, бажань членів сім’ї, способів координації від-
чуттів і станів, яких вони хочуть досягти.
На другій стадії — перетворення сімейної системи — психоте-
рапевт допомагає сім’ї набути досвіду, що стане моделлю оптималь-
ного сімейного функціонування. Це досягається руйнуванням некон-
структивних шаблонів спілкування, встановленням ефективного зво-
ротного зв’язку, показу можливих перспектив розвитку сімейних
стосунків, конструюванням нових моделей стосунків членів сім’ї при
використанні насамперед техніки психодрами, створенням “сімейних
скульптур” та ін.
Третя, заключна, стадія психотерапії зводиться до закріплення
позитивних змін, які члени сім’ї виробили на попередніх стадіях.
В. Сатір [11] зазначає, що найбільш бажаним результатом сімейної те-
рапії є не просто набуття досвіду спілкування, який сім’я може вико-
ристовувати для подальшого розвитку, а й розуміння цього досвіду і
конкретних прийомів, які використовував терапевт і члени сім’ї для
гармонізації сімейних стосунків. З цією метою терапевт робить по-
слідовний і детальний огляд психотерапевтичного процесу, виокрем-
люючи важливі стадії сімейних змін, засоби і можливості, необхідні
членам сім’ї для подальшого розвитку. На цій стадії формуються та-
кож практичні навички побудови конструктивних сімейних стосунків.
Так, В. Сатір [11] наголошує на важливості відпрацьовування так
званих сигналів, які може використовувати будь-який член сім’ї, коли
помітить якийсь з раніше застосовуваних шаблонів заданого спілку-
вання, над зміною якого вони працювали разом з терапевтом.
У результаті відпрацьовування таких сигналів члени сім’ї здатні
ефективніше використовувати їх у разі стресів та інших ситуацій, оби-
раючи відкриту творчу поведінку.
Якщо ідентифікованим пацієнтом (членом сім’ї, з яким пов’язу-
ють основні проблеми сім’ї його рідні) є дитина, спільна сімейна те-
рапія може розгортатись у такій послідовності [12]:
· попередня фаза, або фаза орієнтації, коли з’ясовується про-
блематика сім’ї; у відсутності дітей батьків ознайомлюють з
певними аспектами майбутньої роботи, зокрема з необхідністю
69