· еклектичний, що інтегрує методи і прийоми особистісно-орі-
єнтованої і поведінкової терапії, методи, які грунтуються на ліку-
вальному ефекті навіювання (аутогенне тренування, медитація,
гіпноз);
· системний, який грунтується на припущенні, що причини психо-
логічних проблем і їх вирішення нерозривно пов’язані з харак-
теристиками функціонування сім’ї як цілісної структури.
Саме цей підхід, як зазначає Е. Ейдеміллер [15], вважають нині од-
ним з найперспективніших, економічно доцільних, терапевтично ефек-
тивних напрямків у сімейній психотерапії. Системна сімейна терапія
доцільна для родин, члени яких не відчужені один від одного, а об’єд-
нані емоційними й особистісними “симбіотичними зв’язками” [10], що
призводять до гострих і хронічних конфліктних стосунків, неврозів,
психосоматичних захворювань.
Недоцільно здійснювати системну психотерапію за наявності в
сім’ї дітей дошкільного віку; ригідності життєвих установок членів
сім’ї, особливо пов’язаних з їх переломним віком; стійких відхилень
характеру у когось із членів сім’ї у вигляді істероїдної, епілептоїдної і
паранойяльної психопатій; тимчасових психотичних станів [14].
Сімейний психотерапевт, працюючи із сім’єю на основі системного
підходу, керується такими принципами [2; 7–10]:
· терапевтичний вплив спрямовується на сім’ю як єдиний орга-
нізм;
· будь-які внутрішньосімейні порушення вважаються результатом
сімейних стосунків, а не персональною провиною;
· особливо вирізняється позитивне значення сімейних проблем
як сигналів про необхідність подання допомоги (мабуть, тому
В. Сатір [11] називає сімейні проблеми “болем сім’ї”);
· забороняється встановлювати сепаратні стосунки окремих чле-
нів сім’ї з терапевтом; члени сім’ї не повинні мати секрети один
від одного.
У системній сімейній терапії вирізняють три стадії [11]. Перша ста-
дія — збирання інформації, коли психотерапевт з’ясовує, що влас-
не члени сім’ї хочуть кожний для себе і для сім’ї загалом, як, на їхню
думку, має функціонувати сімейна система, визначає поточний сімей-
ний стан з метою виявлення ресурсів, які має сім’я в цей момент; що
поки унеможливлює досягнення бажаного стану. На цій стадії члени
сім’ї набувають такого досвіду, що може стати моделлю їхньої май-
бутньої поведінки. Це досягається формуванням у членів сім’ї відчут-
68