до її волевиявлення, визнають і задовольняють її право на допит-
ливість, фантазію, творчість.
Почуття провини у дитини викликають батьки, які не заохочують її
до самостійності або надмірно карають.
Таким чином, сім’я, особливості взаємодії батьків і дитини багато в
чому забезпечують (чи не забезпечують) успіхи дитини на подальших
етапах її соціалізації.
До характеристик, що визначають особливості соціалізації в сім’ї,
зараховують [2; 13]:
· соціально-демографічну структуру сім’ї (соціальне становище
членів сім’ї, професійний статус батьків, стать, вік, кількість членів
сім’ї, наявність різних поколінь);
· превалюючий психологічний клімат, емоційну настроєність сім’ї;
· тривалість і характер спілкування з дітьми;
· загальну і, зокрема, психолого-педагогічну культуру батьків;
· зв’язок сім’ї з іншими спільнотами (школою, родичами тощо);
· матеріально-побутові умови.
В Україні типовою є нуклеарна сім’я з невеликою кількістю дітей
(52,1 % — з однією дитиною), із професійно зайнятими батьками, що
підтримують здебільшого ділові контакти з родичами. У неповних
сім’ях виховують 1,5 млн дітей. Внаслідок зменшення реальних до-
ходів родин переважна їх більшість не має можливості створити для
дітей сприятливі умови життя [1].
Отже, сучасна українська сім’я часто не має змоги повною мірою
реалізувати свій виховний потенціал. Це спричинюється як особливо-
стями суспільного виховання, так і негативними змінами всередині
сім’ї: зниженням її стабільності, малодітністю, послабленням традицій-
ної ролі батька, трудовою зайнятістю жінки та ін.
На особистість дитини особливо впливає стиль її стосунків з бать-
ками, що лише частково зумовлюється їх соціальним становищем.
Як відомо, існує кілька автономних психологічних механізмів со-
ціалізації, за допомогою яких батьки впливають на своїх дітей [9]. Це
насамперед ідентифікація і наслідування, у процесі яких діти за-
своюють соціальні норми поведінки, ціннісні орієнтації, беручи приклад
з батьків, прагнучи стати такими, як вони. При цьому наслідування су-
проводжується певними очевидними діями, тоді як ідентифікація перед-
бачає ототожнення дитини з батьками на основі сильного емоційного
зв’язку з ними.
Крім того, батьки впливають на своїх дітей через механізм під-
кріплення: заохочуючи поведінку, що вважається правильною, і кара-
34