Перша інтерпретує політику як сферу діяльності, що пов’яза-
на з відносинами між станами, націями та іншими великими
суспільними групами. Ядро цих відносин — виборювання, утри-
мання та використання державної влади.
Друга інтерпретує державу в категоріях діяльності уряду,
урядових установ та осіб, котрі виконують урядові функції.
Отже, у цьому разі під політикою розуміють характер, принципи
організації роботи та функції держави, її урядових структур, які
реалізують через державу свою владу.
Розглядаючи політику як сферу людської діяльності, можна
тлумачити її трьома способами.
1. Політика як діяльність на етичних засадах.
Ця традиція започаткована Арістотелем, який вважав, що
кожна спільнота створюється з певною метою. Означена мета
мусить перевершувати всі індивідуальні блага окремих людей.
Цією метою є справедливість або найвище благо для всіх. Вихо-
дячи з такого розуміння домінантною рисою політики має бути
мудрість, яка полягає в умінні вибирати засоби для реалізації
моральної мети.
2. Політика як засіб досягнення егоїстичних цілей.
Характеризується як цинічне розуміння політики, що налічує
чимало варіантів: від “мистецтва можливого”, “після нас хоч по-
топ” аж до виправдання збройної боротьби за “життєвий про-
стір” і т. ін.
Таке розуміння політики, в якому мета виправдовує будь-які
засоби її досягнення, все-таки не належить до визначальних тра-
дицій західної політичної культури, започаткованої антич-
ністю.
3. Ціннісно-нейтральне розуміння політики.
Полягає в раціональному, аналітичному тлумаченні політики
як сфери діяльності. Проте в ній немає вочевидь заданої регла-
ментації, жорстких “правил гри”. Ця сфера діяльності регу-
люється правовими, соціальними та психічними нормами, які
можуть суттєво відрізнятися одна від одної в різних суспіль-
ствах.
У сучасному світі роль правових норм і загальнолюдських
морально-етичних цінностей (традицій, звичок, соціальних на-
станов) зростає. За таких умов узгодження цілей та інтересів
окремих осіб, соціальних груп і т. ін. через досягнення комп-
96