народні рабинські (релігійні) організації трьох основних дено-
мінацій іудаїзму (ортодоксальної, реформованої і консерватив-
ної).
Основна ідея сіонізму полягала в утверджені єврейської дер-
жави в Палестині, хоча розглядалися на перших етапах уган-
дійський (Африка), аргентинський (Латинська Америка), крим-
ський (Україна) та інші проекти.
На досягнення цієї мети була спрямована не тільки пропа-
гандистська діяльність та фінансова допомога переселенцям, а й
збройна боротьба проти арабського населення Палестини.
Саме терористична діяльність сіоністів проти палестинців,
підтримана міжнародними сіоністськими та підконтрольними
їм масонськими організаціями, і спричинила невиконання резо-
люції Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1947 р. про створен-
ня на території британської підмандатної території Палестини
двох незалежних держав: арабської і єврейської з виведенням
Єрусалима під міжнародну протекцію.
Окрім державного або політичного сіонізму, заснованого
Т. Герцлем [53], виокремлюють практичний, релігійний, соціа-
лістичний, ревізіоністський, загальний, власне сіоністський і
духовний сіонізм.
Наприклад, практичний сіонізм, який уособлював Хаїм
Вейцман, вважав, що заселення Палестини євреями має відбува-
тися ще до створення єврейської держави. Практичний сіо-
нізм і державний сіонізм утворили обєднаний сіонізм.
Духовний сіонізм політична течія, яка повязує націо-
нальне відродження євреїв зі створенням духовного центру в
Ізраїлі, що має підтримувати євреїв діаспори від загрози асимі-
ляції. Засновником духовного сіонізму є Ахад Гуам (справжнє
імя Амер Гінзберг (18561927) з м. Сквира Київської об-
ласті).
Ця течія зявилася на підґрунті хасидизму релігійно-
містичної течії іудаїзму (яка на початку була опозиційною до
офіційного іудаїзму рабинату, але згодом наблизилася до ньо-
го), і ультраортодоксальної законспірованої секти хасидизму
Хабада, побудованої за клановим принципом. Очолюється Ха-
бад Любавичським Ребе (від м. Любавичі колишня територія
України, а нині Смоленська область Росії). Нині Хабад має по-
89