Піка популярності марксизм досяг у ХХ ст., але наприкінці
його практично зійшов нанівець — більшість передбачень цієї
доктрини щодо капіталізму так і не справдилися, до того ж за-
знала повного краху система так званих соціалістичних країн.
Виявилася не зовсім виправданою в оцінці суспільних явищ і
ставка марксизму на класову боротьбу як рушійну силу розвит-
ку суспільства.
Слід наголосити, що за основними тезами марксизму про ре-
волюцію, непримиренну класову боротьбу, диктатуру пролета-
ріату на початку ХХ ст. відбувся розкол у робітничому русі та
соціал-демократії. Інституціоналізувався цей розкол після біль-
шовицької революції в Росії та утворення ІІІ Комуністичного
Інтернаціоналу.
Ортодоксальне комуністичне тлумачення призвело до ство-
рення тоталітарного соціалізму (більшовицького та нацистсько-
го), а реформістське — до створення моделі демократичного со-
ціалізму, в основу якої було покладено програму інтеграції ро-
бітничого класу в існуючу суспільну систему.
Основними рисами більшовицької політичної доктрини
(В. Ленін, Л. Троцький, Й. Сталін) можна назвати домінування
класової боротьби в суспільстві, зв’язок з ідеологією; концепції
соціалістичної революції, держави диктатури пролетаріату; ідею
пролетарської, соціалістичної демократії; концепцію з націо-
нального питання; тактику щодо інших політичних партій та
головні принципи зарубіжної політики соціалістичної держави.
Одночасно окреслюється сталінізм як специфічна форма тота-
літаризму [35; 183; 205] і маоїзм [203].
Мао Цзедун, зробивши ставку на “революційність” селянства,
сталінську ідею боротьби з ворогами (внутрішніми і зовніш-
німи) та теорію “партизанської боротьби” і досі має чимало по-
слідовників, що сповідують переважно терористичні методи у
вирішенні політичних проблем.
Назва цієї ідейно-політичної течії походить
ФАШИЗМ
від лат. слова fascio — пучок, в’язка, об’єд-
нання.
Сформувалася вона 1919 р. на базі злиття концепту нації, як
вищої і одвічної реальності і догматичного принципу справед-
ливості.
86