номічній сферах зазначені партії переконалися в можливості й
реальності реалізації багатьох вимог робітничого класу мирним
шляхом, поєднанням революційних гасел із прагматичною по-
літичною практикою.
2.7. Тоталітарні доктрини
У середині ХІХ ст. на авансцену виходить
КОМУНІЗМ
радикально-комуністична течія суспільно-
політичної думки, творцями якої були Карл
Маркс (1818–1883) і Фрідріх Енгельс (1820–1895).
У концептуальному сенсі ця течія містила такі тези:
· рушійною силою в антагоністичних формаціях є класова
боротьба;
· за капіталізму вирішальну роль відіграє пролетаріат, кот-
рий виконує месіанську роль;
· пролетаріат має здійснювати свою диктатуру;
· пролетарська місія полягає у зламі буржуазної державної
машини через здійснення революції та побудову комуни;
· для перемоги пролетаріату потрібна своя політична пар-
тія;
· пролетарська партія очолить цю боротьбу лише за умов
рішучої ідеологічної непримиренності як щодо відвертих
супротивників, так і щодо колишніх однодумців.
Р. Арон, А. Лефевр, з якими погоджується Ж. Бодуен [26], од-
ним із засновників сучасної соціології поряд з Е. Дюркгеймом,
В. Парето та М. Вебером вважають К. Маркса, який збудував
свою теорію під інтелектуальним впливом німецької філософії
(Г. Гегель), англійської політекономії (Д. Рікардо) та утопічного
соціалізму (Ш. Фур’є, Л. Блан, П. Прудон).
За Марксом та Енгельсом, рушійною силою заміни “способу
виробництва” є внутрішні суперечності, що підривають його із-
середини та готують перехід до наступного способу виробни-
цтва. По суті, марксизм є певною філософією історії, позначеною
детермінізмом та утопізмом. Скажімо, Р. Арон вбачав у марк-
сизмі “світську релігію”, що базується на обіцянці спасіння [16].
Комунізм — безкласове, справедливе суспільство, здатне функ-
ціонувати без держави, суспільство, покликане забезпечити щас-
тя всім людям.
85