демократів, то вони ще в 20-ті роки ХХ ст. сформулювали кон-
цепції так званого функціонального соціалізму та промислової
демократії, які не передбачали ліквідацію або одержання при-
ватної власності.
Ще одним принциповим питанням виявилася перевірка ча-
сом тези комуністичного маніфесту “у пролетаря немає бать-
ківщини”. Життя показало, що вона-таки є. Свідченням того є
входження соціал-демократів до урядів своїх країн, які опини-
лися по різних боках фронту під час Першої світової війни.
Принциповою віхою в історії сучасної соціал-демократії ста-
ла Друга світова війна, після якої європейська соціал-демокра-
тія рішуче розірвала стосунки з марксизмом, маючи сумний до-
свід більшовизму та фашизму. Відтоді соціал-демократія визна-
ла цінність правової держави, демократичного плюралізму, які
були сформульовані у Франкфуртській декларації Соцінтерну
(1951), що проголошувала основні цінності демократичного соці-
алізму. Нині до Соцінтерну входять 52 соціалістичні та соціал-
демократичні партії європейського співтовариства.
Серед структур Соцінтерну також можна назвати Соціаліс-
тичну групу Європейського парламенту, Соцінтерн жінок, Між-
народну спілку молодих соціалістів, Африканський соціалістич-
ний і демократичний інтернаціонал.
Прийшовши до влади в ряді країн, соціал-демократи домог-
лися серйозних успіхів і реформ (націоналізації деяких галузей
економіки, розширення соціальних програм, скорочення ро-
бочого часу тощо). Проте під впливом консервативної хвилі
70–80-х років традиційні настанови демократичного соціалізму
еволюціонували в бік децентралізації, роздержавлення, скоро-
чення державного регулювання, стимулювання ринку.
У результаті цих еволюцій і змін нині не так вже й просто
знайти принципові відмінності між соціал-демократичними
партіями та партіями, що сповідують інші ідейно-політичні
доктрини. Як виявилося, демократія є спільним надбанням. І це
основне, що варто зазначити, характеризуючи ХХ ст., яке поро-
дило чимало цікавих і перспективних політичних доктрин.
Відомі дослідники та політичні діячі мали всі підстави назва-
ти ХХ ст. “соціал-демократичним”. Узагалі ж під цим терміном,
як правило, розуміють теорію та практику всіх партій, які вхо-
83