нував загальнолюдські цінності та переконував у необхідності їх
якомога ширшого запровадження у свідомість російського сус-
пільства.
Основні настанови демократичного соціалізму, зорієнтовано-
го на поступове реформування суспільства, були сформульовані
Л. фон Штайном, Е. Бернштейном і Р. Гільфердінгом [46; 89;
137].
Відкидаючи насильницькі методи політичної боротьби, вони
переконували, що соціал-демократію потрібно перевести на пар-
ламентські рейки народного законодавства. Більше того, Е. Берн-
штейн узагалі вважав, що соціалізм є законним спадкоємцем
лібералізму.
На думку Е. Бернштейна, який сформував власну політичну
концепцію, перебіг ситуації буде такий:
· з розвитком науково-технічного прогресу відбуватиметь-
ся децентралізація капіталу, промисловості та сільського
господарства;
· розширюватиметься акціонерний капітал;
· зі зростанням чисельності робітничого класу та підвищен-
ням його освітнього рівня диктатура пролетаріату пере-
твориться на релікт низької культури;
· розвиток парламентаризму сприятиме трансформації по-
літичної влади у соціалістичну шляхом послідовних ре-
форм;
· упровадження представницької демократії та гуманізму
сприятиме еволюційному перетворенню суспільства.
Варто зазначити, що всі, окрім першого пункту його доктри-
ни, актуальні донині.
Отже, в особі Е. Бернштейна і його послідовників з Німеч-
чини та Австрії О. Бауера, Ф. Адлера, К. Реннера, які активно
виступали проти більшовизму та ленінізму (їх іще називають
австромарксистами), соціал-демократія має фундаторів теорії де-
мократичного соціалізму.
Але були й такі соціал-демократичні рухи, які залишилися
поза межами впливу марксизму. До них слід зарахувати англій-
ський лейборизм і скандинавську соціал-демократію.
Характерно, що у програмних документах Лейбористської
партії Великобританії соціалізм узагалі як соціально-політич-
на система не виокремлювався. Що ж до шведських соціал-
82