Ця доктрина пропагувала колективізм, істинну віру та спра-
ведливу державу. Вона передбачала виборність і колективне ке-
рівництво суспільством, обовязкове виконання громадянами со-
ціальних норм співіснування. Це, на думку утопістів, мало за-
безпечити рівність, справедливість і загальне щастя людей.
Отже, політичну діяльність громадян вони розглядали через
парадигму комунітарних принципів організації суспільства.
Попри певні проблеми, повязані з домінантою колективного,
концепція утопічного соціалізму несла в собі паростки парла-
ментського демократизму.
Характерно, що Т. Мор і Т. Кампанелла пройшли абсолютно
різними життєвими шляхами, які, втім, не можна назвати лег-
кими.
Т. Мор після навчання в Оксфордському університеті зробив
блискучу карєру після обрання в 29-річному віці депутатом
британського парламенту. Він обіймав різні впливові державні
посади, був спікером парламенту, а 1529 р. став першим світ-
ським лордом-канцлером. Проте Т. Мор мав активну позицію
щодо релігійних питань. Зокрема, він активно підтримував анг-
лійського короля Генріха VIII у боротьбі з реформізмом. Але
коли Генріх VIII відійшов від папи, Т. Мор залишив свою посаду,
відмовившись присягти королю як главі англіканської церкви,
за що й був страчений (канонізований римсько-католицькою
церквою 1935 р.).
Головним твором Т. Мора є Утопія, яку вперше було на-
друковано латиною 1516 р. Утопія це острів, на який потра-
пив випадково моряк, котрий розповідає про тамтешні звичаї.
Життя нагадує монастирське, з докладним регламентуванням
усіх його аспектів. Суспільство уявлялось автору як автори-
тарне, ієрархічне і патріархальне, де існують народні збори й
сенат. Останній таємним голосуванням обирає правителя, яко-
го висуває народ. Його посада є довічною, якщо він тільки не
виявляє нахилів до тиранії. Найважливіші посадові особи оби-
раються з числа вчених. Лише ця група людей мала право не
працювати, решта громадян мусили працювати по шість годин
щодня.
Т. Кампанелла 27 років провів у вязниці, де й написав біль-
шість творів. Брав активну участь у боротьбі за звільнення Іта-
лії від іспанських завойовників.
78