окремих індивідів. До державної сфери Г. Гегель зарахував уря-
дову владу, адміністрацію, а до сфери громадянського суспіль-
ства — поліцейську й судову гілки влади.
Крім того, громадянське суспільство він розглядав як опосе-
редковану через працю систему потреб, що базується на пану-
ванні приватної власності та загальній формальній (тобто зако-
нодавчо оформленій) рівності громадян [51].
Замолоду Г. Гегель додержувався доволі демократичних по-
глядів, проте згодом його ідеалом стала конституційна монар-
хія з двопалатним парламентом і поділом влади на законодав-
чу та виконавчу. Окрім того, захищаючи пангерманську месіан-
ську ідею, він по суті виправдовував війни як засіб оновлення,
оздоровлення нації.
На ще більш крайніх позиціях перебував Артур Шопенгауер
(1788–1860). Відкидаючи ідею прогресу, він вважав народ натов-
пом і виступав на захист необмеженої абсолютної монархії. На
його думку, держава необхідна для противаги егоїзмові та врод-
женій несправедливості людського роду, який потребує існуван-
ня привілейованого класу вождів (аристократії). Цей філософ
виокремлював три види аристократії: за народженням і чином,
грошову і розумову. Остання, на його думку, є найвищою.
Третю тезу пізніше підтримав Фрідріх Вільгельм Ніцше
(1844–1900), який вважав, що від народної демократії можуть
врятувати “люди нової віри”, себто аристократія. Погляди
Ф. Ніцше — це бунт проти приходу мас у політику, панування
посередностей, “зрівнялівки”, духовного зубожіння.
Отже, на думку консерваторів, на суспільство слід дивитись
як на органічну й цілісну систему, що не повинна змінюватися
революційним шляхом [50]. Ідеям індивідуалізму, прогресу та
раціоналізму, які породжені лібералізмом, мають протистояти
усталені традиції, звичаї, стабільні суспільно-політичні інсти-
тути, що становлять моральні та матеріальні цінності суспіль-
ства.
Засновники консерватизму вважали, що політичні принципи
потрібно пристосовувати до існуючих реалій і традицій, оскіль-
ки ці інститути й відносини між суб’єктами політики мають не-
заперечну перевагу перед будь-якою теоретичною схемою, хоча
б раціонально виваженою й побудованою.
73