го лібералізму. Це спонукало частину мислителів-консерваторів
звернутися до проблеми адаптації монархії до капіталізму, за-
хисту монархізму як політичного устрою.
Едмунд Берк (1729–1797), член англійського парламенту й
один із керівників британської партії консерваторів, вважав ре-
волюції злочином, виступав за еволюційні реформи монархії та
пристосування її до нових умов. Зокрема, він був прихиль-
ником меншого втручання держави в економічну сферу, її опі-
кування соціальними проблемами, питаннями виховання в ро-
дині, формування здорового індивідуалізму (поступка лібераліз-
му! — В. Б.). Провідне місце в його концепції відводилося пи-
танням захисту власності, свобод, незалежності, децентралізації
держави.
Ідеолог ультрароялістів (традиціоналістів) Луї Габріель Амб-
руаз віконт де Бональд (1754–1840) у своєму головному творі
“Теорія політичної і релігійної влади” (1796) різко виступив
проти революції. На його думку, людські, суспільні закони ви-
пливають із природи людини як божого створіння, причому аб-
солютна монархія є найдосконалішою формою державного утво-
рення та організації, яка не потребує законів і т. ін. Ідеал для
Луї Бональда — середньовічна монархія. Він заперечував усе:
конституції, літературу, техніку, банки, вважаючи їх вигадками
сатани, виступав проти суспільного договору, поділу влади, зако-
нодавства як таких.
На схожих позиціях стояв і Джозеф де Местр, який вбачав
причини демократичних революцій не лише в атеїзмі, а й у не-
досконалій природі людини взагалі. Саме тому, на його думку, й
потрібна жорстка релігія та абсолютна монархія.
Одночасно з ними Талейран з метою захисту інтересів Бур-
бонів увів поняття легітимізму: “жодною територією на можна
розпоряджатися, поки законний правитель від неї добровільно
не відмовиться”.
Як окремі соціальні інститути розглядав громадянське сус-
пільство і державу Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770–1831).
Він вважав, що громадянське суспільство разом з родиною ста-
новить базис і спосіб існування держави, залежить від держави
й певною мірою поглинається останньою.
На його думку, у державі втілено загальну волю громадян, а в
громадянському суспільстві — специфічні, приватні інтереси
72