міністром і фактично правителем Франції, визначаючи її по-
літику упродовж 18 років без перерви.
По суті, його можна назвати державником, який дбав про
зміцнення державних інститутів. Зокрема, він вважав податки
головним двигуном держави, оскільки остання тримається на
бюджеті, який не повинен бути надмірним тягарем для вироб-
ників і бідних станів. Міць держави має спиратися на регуляр-
ну армію, в якій чини слід надавати лише залежно від доблесті
та відданості державі. Кардинал Рішельє значно підірвав вій-
ськові можливості представників регіональної знаті, зруйну-
вавши укріплення в їхніх замках, які відтоді стали не форте-
цями, а чудовими архітектурними пам’ятками середньовічної
Франції.
Його наступник — кардинал католицької церкви Джуліо
Раймондо Мазаріні (1602–1661), рекомендований свого часу Рі-
шельє королю Людовіку ХІІІ, продовжив реалізацію планів свого
попередника щодо перетворення Франції на могутню абсолют-
ну монархію. Для вирішення цих завдань він змінив податкову
політику, спираючись на провінційне чиновництво і в такий
спосіб нейтралізуючи феодальну знать та провінційні парла-
менти.
Концепція абсолютизму Дж. Мазаріні полягала в політиці
підтримки церкви, за що остання мала захищати королівський
абсолютизм. Обмеження політичних свобод, на його думку, мало
компенсуватися послабленням податкового тиску на громадян.
А дворяни мають служити королю, але не допускати його до вла-
ди. Судова ж влада не повинна виходити за “межі своїх обо-
в’язків”.
Р. Філмер (праця “Патріархат, або Природна влада королів”,
1680) виводив джерела монаршої влади з патріархальної, яка
стала абсолютною від Бога. Відтак прагнення підданих до сво-
боди є гріхом. А на думку С. фон Пуфендорфа, державу створено
як з ініціативи Бога, так і за згодою людей. Його ідеал — аб-
солютна монархія, яка допускає запровадження станових зборів
представників — Ради для вирішення важливих питань. Під-
дані в такому разі мають коритися монархові, а кріпацтво вва-
жається добровільною угодою.
Повалення монархії у Франції мало всесвітнє значення для
перемоги капіталізму й зростання популярності демократично-
71