вильно чинити аналогічно і з доктриною консерватизму, оскіль-
ки насправді ключові проблеми консервативної теорії європей-
ські мислителі й політики досліджували понад чотири століття
(хоча й не називали себе консерваторами).
Про які ж проблеми насамперед йдеться? Передусім про ви-
правдання абсолютизму та пристосування його до нових сус-
пільно-політичних умов. Згодом з’явились інші провідні проб-
леми, що опинилися в центрі уваги консерватизму, але спочатку
ця політична течія саме й виправдовувала абсолютизм.
Серед мислителів і політичних діячів, які розробляли цю про-
блематику, насамперед варто згадати Ж. Бодена, А. Рішельє,
Дж. Мазаріні, С. фон Пуфендорфа, Р. Філмера.
Розвиток політичної теорії буржуазії взагалі, і консерватиз-
му зокрема, тісно пов’язаний з ім’ям вже згадуваного нами ав-
тора фундаментальної праці “Шість книг про державу”, профе-
сора права університету Тулузи (Франція) Жана Бодена (1530–
1596), який розглядав державу як сукупність родин. Але на від-
міну від родини держава не має суверенітету, який передбачає
вільну від підпорядкування законам владу над громадянами та
підданими. Джерелом суверенітету він вважав як “божествен-
ні”, так і “людські” закони.
Ж. Боден відкидав лише божественне походження влади та
обстоював ідею монархії, обмеженої законами, визнавав право
народу на вбивство тирана.
Крім того, Ж. Боден у праці “Метод легкого вивчення істо-
рії” (1566) започаткував становлення географічного напряму в
соціології, розглядаючи географічне середовище як чинник сус-
пільного життя. Він вважав, що клімат, рельєф, родючість земель
тощо зумовлюють особливості суспільної побудови, психічні та
інтелектуальні риси населення [166].
Найгіршою формою державного устрою, на його думку, є демо-
кратія. Водночас він допускав ідею змішаної форми правління,
коли королівський абсолютизм співіснує зі становим представ-
ництвом у вигляді Генеральних Штатів.
Теоретиком і водночас практиком абсолютизму був і Арман
Жан дю Плессі Рішельє (1585–1642), який зробив блискучу ка-
р’єру, розпочавши її у 21 рік єпископом і закінчивши карди-
налом, герцогом і керівником Королівської ради — першим
70