ня політичної еліти. На його думку, це зумовлено тим, що будь-
яка еліта має тенденцію до перетворення її на “ закриту”
спільноту, а потому й до виродження [185]. (До речі, концепція
Х. Лассуела не збігається з ідеологічними та історико-філософ-
ськими парадигмами Г. Моски та В. Парето.)
Роберт Міхельс (1876–1936) працював над ідеєю про не-
минуче олігархічне переродження всіх демократичних партій і
систем. Він вважав, що демократія неможлива без професійного
управлінського апарату. У противному разі харизматичних
лідерів змінюють бюрократи, революціонерів й ентузіастів —
консерватори й пристосуванці, а керівництво загалом, формаль-
но додержуючи революційних догм, насправді відходить від
цілей класу й мас [328].
Якщо в період боротьби з феодалізмом і становлення капіта-
лізму ідеї вільного ринку й держави, яка просто не заважає,
відігравали прогресивну роль, то згодом ліберальні ідеї еволю-
ціонували в бік обмеження дій монополій і обстоювання най-
менш захищених верств населення. Завдяки працям англій-
ських мислителів Дж. Гоббсона, Т. Гріна, В. Хобхауза, німецьких
Ф. Наумана, В. Репке, В. Ойкена, італійського Б. Кроче, амери-
канських учених В. Уорда, Дж. Кроулі, Ч. Бірда, Дж. Дьюї було
сформульовано концепцію нового, або соціального, лібералізму.
Суть її полягала в тому, що під впливом марксизму й соціал-
демократії окремі базові принципи класичного лібералізму було
переглянуто в бік визнання позитивної ролі держави в соціаль-
ному та економічному житті [46].
Соціологічними підставами неолібералізму стали концепції
Е. Дюркгейма, Л. Дюгі, М. Вебера, Т. Парсонса.
Так, Еміль Дюркгейм (1858–1917) розвинув концепцію соліда-
ризму, запропонувавши поділити його на механічний і органіч-
ний. Перший притаманний архаїчним, другий — розвиненим сус-
пільствам. Звідси вчений вивів два види права — репресивне та
кооперативне. Суть проблеми полягає не в переслідуванні поруш-
ників права, а в наверненні їх до нормального співжиття [81].
Леон Дюгі (1859–1928) вважав, що підвалинами сучасного
суспільства мають стати профспілки-синдикати як основа об’єд-
нання, солідарності всіх громадян у державі, що зведе до мініму-
му соціальну боротьбу, перетворить державу, на знаряддя син-
дикатів.
66