суспільства стає суперечність між інженерно-технічною інтелі-
генцією й бізнесменами. Дж. Бернхем твердив, що в індустрі-
альних країнах відбувається революція менеджерів (керуючих),
нові технології мають дисциплінувати ліберальну демократію,
виділити в суспільстві насамперед обов’язки та дисципліну гро-
мадянства. А. Берлі, розглядаючи феномен влади в умовах нау-
ково-технічної революції, навів нову періодизацію розвитку
християнської цивілізації та відповідних типів соціальних ре-
волюцій.
Доктрина плюралістичної демократії була сформульована
М. Дюверже, Р. Дарендорфом та ін. В її основу покладено тверд-
ження, що в умовах значної соціальної стратифікації постін-
дустріального суспільства, вільного волевияву політична влада
та прийняття рішень стають результатом вільної гри інтересів,
конкуренції різних соціальних груп. Політична влада розподі-
ляється між різними системними суб’єктами влади, настає її “ди-
фузія”, що є вираженням плюралізму групових інтересів. Роль
держави полягає в арбітражі між групами, нормуванні умов віль-
ного доступу до влади, дотриманні “правил гри”. Саме тому Р. Да-
рендорф опрацював теорію політичного конфлікту, а М. Дювер-
же — теорію політичних партій, їх класифікацію [274].
Творці теорії еліти Вільфредо Парето (1848–1923) і Гаета-
но Моска (1858–1941), на відміну від марксистів, більше уваги
приділяли конфлікту інтересів статусних і престижних груп
правлячого класу (тут вони близькі до М. Вебера) [362].
В. Парето вважав, що здібності до управління має лише еліта,
яка перебуває на верхівці суспільної піраміди і керується вож-
дями.
Історія, на його думку, — арена постійної боротьби еліти за
владу, а “циркуляція елітних прошарків” є неодмінним законом
суспільного життя.
Кожен тип елітної групи не задовольняє всі вимоги керівни-
цтва суспільством, а тому збереження соціальної рівноваги по-
требує постійної зміни еліти за допомогою насильства.
На думку В. Парето, найвищим принципом політичного
життя є влада незалежно від етичної оцінки шляхів її здобуття
[201].
Г. Моска, перебуваючи на позиціях консервативного лібера-
лізму, вважав неможливою стабільність суспільства без оновлен-
65