цип народного суверенітету Ж. Ж. Руссо знайшов відображен-
ня в Конституції Франції 1793 р.)
Ідея “природних прав”, що дістала подальший розвиток у
концепції “суспільного договору”, підштовхнула до розуміння
державності як соціального інституту. Відповідно до неї першо-
елементом суспільства є автономно існуючий індивід, а сукуп-
ність індивідів становить “суспільство в природному стані”.
Задля уникнення можливих конфліктів люди, мовляв, і вирі-
шили перейти від “природного” до “громадянського” стану, ук-
лали договір і в такий спосіб створили державу, яка ввібрала в
себе як індивіда, так і суспільство.
Республіканських ідей додержував Йоганн Готліб Фіхте
(1762–1814) — ректор Берлінського університету. Він вважав,
що ядром законодавства має бути воля народу, а національне
відродження пов’язував із соціальним оновленням за великої
ролі просвіти й виховання народу.
Теорію утилітаризму опрацював Ієремія Бентам (1748–
1832), англієць, який консультував уряди багатьох країн і за свої
заслуги отримав французьке громадянство рішенням Націо-
нальних зборів Франції 1792 р. У цій теорії стверджується, що
основним кредо є користь і щастя особи залежно від кількості
грошей у її розпорядженні.
Окрім того, цей цікавий мислитель сформулював модель ра-
дикальної політичної (представницької) демократії, був проти
надання виборчих прав неповнолітнім і військовим, а також
неписьменним, які легко можуть здобути ці права, навчившись
читати. За його концепцією, законодавча влада має обирати го-
лову держави, здійснювати політичний контроль за ним аж до
позбавлення повноважень.
Важливим кроком уперед була конституалізація Огюстом
Контом (1798–1857) нової науки — соціології. О. Конт не ли-
ше ввів у науковий обіг означений термін, а й розробив досить
повну систему соціологічного знання, окреслив предмет, структу-
ру, інструментарій і можливості нової науки.
Соціологія О. Конта поділяється на соціальну статистику, яка
розглядає стійкі (“природні”) умови існування будь-якої сус-
пільної побудови, а також соціальну динаміку, що вивчає при-
родні закони суспільного розвитку [107].
63