ституційну концепцію в книзі “Курс конституційної політики”
(1818–1820), в якій розглядав питання співвідношення особи та
держави. На його думку, людині властива свобода, з якої випли-
вають фундаментальні права громадянина.
Завдання влади він розглядав як запобігання внутрішнім
конфліктам і захист держави від зовнішніх ворогів, а стриму-
вальними умовами проти зловживань влади — силу громадян-
ської думки, що зосереджена в парламенті, та збалансований
поділ влади. Б. Констан одним із перших увів в обіг поняття
політичної відповідальності уряду, який має узгоджувати за-
гальні напрями своєї діяльності з програмними вимогами пар-
ламентської більшості.
Історичну генезу, сутність і перспективи розвитку демокра-
тії досліджував у своїх працях французький соціолог Алексіс
де Токвілль (1805–1859), розглядаючи останню як принцип
соціальної організації суспільства. У своїх міркуваннях він
виходив з порівняння й певного протиставлення “аристокра-
тичного” та “демократичного” суспільств. Аристократичне сус-
пільство, за А. Токвіллем, уособлював “старий режим” феодаль-
ної влади, а демократичне — політичний режим, встановлений
у США [210].
У праці “Про демократію в Америці” колишній посол Фран-
ції у США докладно описав комунальні засади американського
суспільного життя, форми та механізми роботи адміністративної
та судової влади, виборчу систему, вплив демократичної системи
на ставлення до праці й сімейні стосунки.
На думку А. Токвілля, головною ознакою “демократичного
етносу” є індивідуалістична життєва позиція, схильність покла-
датися на власний розум, вивільнення від прив’язаності до гру-
пи, відсутність надмірної пошани до авторитетів. Водночас він
пише про “тиранію більшості”, коли людина, позбавлена тради-
ційних групових зв’язків і віри в авторитети, залишається оди-
нокою у протистоянні з владою й безсилою проти маніпуляцій
“центру”.
Він вважав, що наслідком демократичних революцій є ще
більша централізація влади, що небезпечно для людини.
Отже, А. Токвілль одним із перших відчув централізатор-
ський інстинкт демократії, загрозу переростання “демократії на-
товпу” в тоталітаризм.
61