Розділ 2
Зародження, еволюція
та ідеологічні засади
провідних політичних доктрин
2.1. Лібералізм
Ґрунтуючись на ідеях давньогрецьких мислителів Лукреція
і Демокріта, лібералізм як самостійна ідеологічна течія в основ-
ному сформувався на ґрунті політичної філософії кінця XVII —
початку XVIII ст.
У політичних працях Томаса Гоббса (1588–1679) держава
називається головним творінням людей, а не бога (чим продов-
жує місію Н. Макіавеллі).
В його працях “Філософські елементи вчення про громадяни-
на” (1642) і “Левіафан” (1651) він викладає свою теорію держа-
ви, аналізує плюси і мінуси демократії, аристократії і монархії.
Симпатії — на стороні монархії, оскільки відсутність влади як
такої — ще гірша, ніж її надмірність. Що ж стосується обов’яз-
ків суверена, то він мусить керуватися тезою: “благо народу —
вищий закон”.
У політичних ученнях Т. Гоббса і Ш. Монтеск’є порушують-
ся питання походження і характеру держави, її права на приму-
сову реалізацію влади.
Далі політична думка прямує до лібералізму, розвиток яко-
го, як вважають, сприяв становленню сучасних європейських
держав.
Взагалі політологи виокремлюють політичні доктрини арис-
тократичного та демократичного лібералізму.
До теоретиків аристократичного лібералізму зараховують
Дж. Локка, Дж. Віко, Ш. Монтеск’є, Д. Дідро, П. Гольбаха, І. Кан-
та, Б. Констана, А. Токвілля.
Майже всі вони спиралися на концепції природного права та
суспільного договору, не виходили за межі конституційного мо-
нархізму, парламентаризму, пошанування права й законності,
права на приватну власність, її недоторканності, наполягали на
політичних свободах і вільній конкуренції.
58