літичних сил, що заважає цьому, а й про суттєві відмінності в
культурі різних країв чи регіонів України через складність її
географічного положення. Головною хворобою української на-
ції він вважав недержавність, визнаючи, що можна “повчитись у
великоросів поважання до своєї влади” [118].
Обґрунтовуючи нову порівняно з попередніми концепцію по-
будови української держави, В. Липинський сформулював її ос-
новні засади: об’єднання з українцями всіх національних мен-
шин на терені України; залучення до процесу створення укра-
їнської держави, окрім інтелігенції, великих промисловців за
професійною ознакою, що замінило б політичні партії.
Одним із ідеологів українського націоналізму був Микола
Міхновський (1873–1924), котрий розробив програму побудови
самостійної української держави, в якій заперечував і капіталі-
стичний, і соціалістичний шлях розвитку України [135].
Проблемами української державності та формування україн-
ської раси опікувався Юрій Липа (1900–1944). Основним за-
вданням міцної держави, на його думку, має бути турбота кож-
ного громадянина про примноження її багатства. У протилеж-
ному разі це анархія, занепад держави як недоцільної. Устрій у
державі має бути федеративний, бо державність — “це федерація
територіальних груп, що зв’язані з центром своїм виборним
уповноваженим, що його тільки затверджує центр” [117, с. 177–
178].
Відмінні від радянської точки зору погляди на проблеми ук-
раїнської державності, нації, мови, культури мали Микола Хви-
льовий (Фітильов) і Олександр Шумський.
М. Хвильовий закликав до створення єдиного національного
фронту в боротьбі з “московським великодержавним шовініз-
мом”. “Геть від Москви!” — ці слова М. Хвильового стали гас-
лом у такій боротьбі.
Післяреволюційна доба в Україні є періодом не лише бороть-
би за утвердження самостійності України, а й пошуків шляхів
духовного відродження нації. Це знайшло відображення в полі-
тичних поглядах О. Шумського — народного комісара освіти
України. Він виступав проти принципу централізму в управ-
лінні Радянським Союзом, підготував 1926 р. лист до Сталіна, де
наголошувалося на поглибленні процесів українського націо-
55