вважав за потрібне реорганізувати її у вільну конфедерацію ав-
тономних регіонів.
Особливе місце в розвитку української політичної думки на-
лежить Івану Франку (1856–1916).
Нове соціально справедливе суспільство І. Франко пов’язував
з мирною перемогою народної революції. Водночас він не від-
мовлявся від збройної боротьби.
І. Франко вважав, що в майбутньому суспільстві головне зна-
чення матимуть економічно-культурні, а не політичні питання.
Культурні народи вступлять до вічної федерації, а всі можливі
суперечки вирішуватимуться міжнародним виборним судом.
Проаналізувавши стисло політичні концепції діячів демо-
кратичного напряму з Наддніпрянщини і Західної України, заз-
начимо, що вони сприяли новому розумінню народними масами
проблем, пов’язаних із розвитком капіталістичних відносин і
необхідністю розв’язання нагальних питань соціально-еконо-
мічного та етнічно-культурного розвитку.
Початок ХХ ст. у Росії позначений зростанням політичної
боротьби. Через ослаблення Російської імперії навіть україн-
ство, яке завжди було предметом особливої уваги з боку царату,
відчуло деяке полегшення.
Українська політична думка й далі розвивалась як частина
загальносвітових суспільно-політичних ідей [175; 176].
Одним із видатних українських мислителів першої третини
ХХ ст. був Михайло Грушевський (1866–1934). М. Грушевсь-
кий — автор близько двох тисяч друкованих праць — виступив
з тезою про необхідність демократичного вирішення національ-
ного питання. Він вважав, що Україні має бути забезпечена на-
ціонально-територіальна автономія у складі демократичної Ро-
сії, бо “народність для свого розвитку не потребує обов’язково
політичної самостійності” [67].
З розвитком політичних подій погляди М. Грушевського
трансформуються. Він дедалі більше (особливо після прийняття
IV Універсалу) схиляється до думки про незалежність України,
її повний суверенітет [66].
Володимир Винниченко (1880–1951) став першим головою
уряду (Генерального секретаріату УНР) народженої в 1917–
1918 рр. Української держави й до кінця життя з милості своїх
ідеологічних опонентів носив тавро ворога України.
53