сновника ісламу Мухаммеда до Медини на роль “третейського
судді” у VII ст.! — Версії збігаються. Така сама й історія розвит-
ку цих державно-політичних утворень, що згодом починають
домінувати у своїх регіонах.)
Політичне значення цієї легенди полягало в ідеологічному
забезпеченні необхідності припинення суперечок між кня-
зівськими родами за право старшинування, а також у підви-
щенні авторитету нащадків Рюрика — київських князів. Адже
цьому варягові таки вдалося встановити порядок на слов’ян-
ських землях.
“Повчання” Володимира Мономаха (приблизно 1096 р.) при-
свячене насамперед проблемі організації верховної влади, уник-
нення княжих непорозумінь і воєн. Він радить майбутнім ве-
ликим князям усі справи вирішувати з радою дружини, не
допускаючи “беззаконня”, радить судити “по правді”, бути мило-
сердним до найбеззахисніших верств населення.
Політичну ідеологію Русі відображено в “Руській правді”, що
була кодексом законів, які формувалися протягом ХІ–ХІІІ ст.
Вони зафіксували зміцнення княжої влади та посилили залеж-
ність простого люду від феодалів.
Ідея консолідації руських земель і сильної княжої влади з
особливим пафосом захищається у видатному художньому тво-
рі “Слово о полку Ігоревім” (кінець ХІІ ст.).
Важливе місце в політичній думці Русі належить “Молінню
Даниїла Заточника” (ХІІІ ст.).
Обґрунтовуючи необхідність єдиновладдя князя, автор цього
твору досліджує причини могутності окремих князівств, закли-
кає до виважених політичних рішень, засуджує феодальні усо-
биці. Він є прихильником середнього достатку, оскільки надмір-
не багатство породжує зарозумілість, а бідність — злочинність.
На думку автора, до княжої ради треба обирати радників не
за знатністю (тобто бояр), а за освітою та розумом.
Отже, княжа влада була основою державного управління на
Русі. Існував і дорадчий орган — боярська дума, до якої входили
старі члени дружини (нащадки варязьких ватажків і слов’ян-
ських племінних вождів), а згодом і церковні ієрархи.
Із занепадом Київської держави виникли два напрями сло-
в’янської державності: північно-східний і південно-західний.
Останній проіснував з початку ХІІІ до середини XIV ст. як Га-
47