стільки за “світськість” своїх політичних поглядів, скільки за
розробку провідних політичних доктрин сучасності. Відтак не
поспішайте розчаровуватись. Із цими планетарними з політи-
ко-філософського погляду вченими знайомство попереду...
1.6. Політична думка Русі, України*
та Московії **
У VII–VIII ст. сформувався союз полянських племен, що зго-
дом став основою могутньої слов’янської держави — Русі зі
столицею в Києві. У ХІ–ХІІ ст. ця держава досягає піка свого
політичного та культурного розвитку. Її розбудова супрово-
джується появою нової ідеології, що формується на основі хрис-
тиянства, яке 988 р. — за правління князя Володимира Вели-
кого — стає державною релігією [60].
Остання дала поштовх до розвитку феодальних відносин,
сприяла піднесенню влади київського князя над іншими сло-
в’янськими князями, стимулювала поширення писемності та по-
яву оригінальних творів, у тому числі політичного характеру.
Нові політичні поняття, які з’явилися на слов’янських зем-
лях з християнським ученням, давали змогу на іншому якіс-
ному рівні осмислювати такі проблеми, як походження держави,
правомірність володарювання князівської еліти, шляхи зміц-
нення духовної влади, відносини між князями, світською та ду-
ховною гілками влади, проблеми зовнішньої політики і т. ін.
Особливо уважно аналізувалися такі категорії, як істина, прав-
да, закон, благодать та ін.
Зародившись разом із державою і правом, політична думка
Русі розвивалась під впливом політично-правової доктрини Ві-
зантії. Це знайшло відображення у двох головних концепціях
суспільно-політичної думки тих часів. Перша — “богоугодного
володаря” (творець ігумен Феодосій), яка була покладена в осно-
ву першої православної церковної доктрини “династичного па-
нування”. Вона стверджувала правомірність домінування в дер-
**
Назву “Україна” вперше вжито в Київському літопису (1187) для визначен-
ня Переяславщини, а пізніше — пониззя над Дністром. Широкого вжитку на-
була починаючи з XIV ст.
**
Формується у XIV–XVI ст., спочатку як Московське князівство.
45