суспільства повинна належати розумові, який має верховенство
над законом.
Але поряд з бюргерською версією протестантизму була й
більш радикальна плебейська течія, яку очолив Томас Мюнцер
(1490–1525). Останній пішов далі свого вчителя М. Лютера,
ставши знаменом Селянської війни в Німеччині. За концеп-
цією Т. Мюнцера, наступний “рай земний” має бути суспільством,
у якому все спільне — жодних приватних інтересів!
Ця концепція випередила свій час, започаткувавши республі-
канські ідеї, що полягали у визначенні народом напрямів дер-
жавної політики та контролю над нею.
Послідовники Т. Мюнцера хотіли звільнитися від правління
панів (зокрема, й насильницьким шляхом) і встановити спра-
ведливий суспільний устрій.
У ті самі часи виникає ще одна протестантська течія — каль-
вінізм. Француз Жан Кальвін (1509–1564) зрікся католицизму
і виробив свою концепцію віри (книга “Настановлення в хрис-
тиянській вірі”, 1536).
Вона полягала в необхідності бути не лише набожною та доб-
рочинною людиною, а й працелюбним і підприємливим госпо-
дарем.
Таким чином, він сформулював основні засади протестант-
ської етики, яка в поєднанні з індивідуалізмом є характерною
особливістю суспільної свідомості країн Заходу.
Ж. Кальвін провів радикальну реформу церкви. Визнаючи
лише один авторитет — Святе Письмо (без папських булл і ен-
циклік), він скасував духовенство як таке. Церковні громади
почали очолювати пресвітери (старшини) з мирян, яким допо-
магали проповідники. Ця ідея, спроектована на державу, стала
концептуальною базою республіканізму. Не відмовляючи мо-
нархії у праві на існування, Ж. Кальвін все-таки надавав пере-
вагу республіці.
Але на відміну від М. Лютера женевський реформатор на-
магався поєднати церкву та державу під проводом духовної
влади.
Будучи жорстким, а в питаннях вільнодумства та непідкорен-
ня владі — жорстоким керівником, Ж. Кальвін, який знищив у
Женеві будь-яку особисту свободу, об’єктивно сприяв становлен-
ню індивідуалізму та ліберальних режимів.
32