Усі єретичні вчення вбачали ідеал у ранньому християнстві,
рівності всіх членів релігійної громади й суспільства загалом,
але всі вони були задушені церковною машиною католицької
церкви. Форми боротьби були найрізноманітнішими — хрис-
тиянські маси відвертали від єресі, створюючи ордени францис-
канців і домініканців (початок ХІІІ ст.), організовуючи каральні
експедиції та хрестові походи і, зрештою, ... забороняючи миря-
нам читати Біблію (папа Григорій VІІ, 1231)!!!
Отож, можна було спалити чеського теолога Яна Гуса (1371–
1415), розгромити таборитів Яна Жижки (1360–1424) і засуди-
ти англійського доктора богослов’я Джона Уїкліфа (1324–1384),
але знищити “неканонічну” думку було неможливо.
Так створювався ґрунт для суспільно-політичного руху
XVI ст., що згодом дістав назву Реформації.
Реформація мала на меті модернізувати панівну католицьку
церкву, яка володарювала в країнах Західної та Центральної
Європи.
Одним із найвидатніших діячів Реформації був німецький
теолог Мартін Лютер (1483–1546), який увійшов в історію Ні-
меччини не лише як релігійний реформатор, а й як реформатор
освіти, мови, музики та культури загалом.
Але найбільше його знають як засновника впливової (бюр-
герської) протестантської течії — лютеранства, яке відмовилося
від тези католицизму про пріоритет духовної влади над світ-
ською, а водночас переконувало мирян у тому, що інститути вла-
ди створені Богом і невиконання їх вимог є більшим гріхом,
аніж убивство, перелюбство чи брехня.
Реорганізація церкви на основі лютеранства створила об’єк-
тивні умови для політичного об’єднання Німеччини та форму-
вання національної церкви. Ліквідація численних церковних
свят (третина днів на рік) стимулювала підприємництво, а спро-
щення церковних обрядів (відмова від таїнств) вивільняло вели-
ку кількість чорного (монахів) і білого духовенства, спонукаючи
його до праці. Зрештою, суспільство звільнялося від значної ча-
стки видатків на утримання церкви, що також позитивно впли-
вало на розвиток суспільства.
Відокремивши боже царство від світського, Мартін Лютер
звільнив також громадянське право від опіки права каноніч-
ного. На його думку, найважливіша роль у політичному житті
31