лізму, була витіснена греко-римська раціоналістична традиція й
утвердилася містика, ірраціональний компонент у суспільній
свідомості.
До негативних наслідків панування християнства слід від-
нести втрату багатьох розробок грецьких і римських філософів
та юристів з питань права, державного устрою та утвердження
(повернення) релігійної міфології: усяка влада — від бога, дер-
жава — наслідок гріхів людства.
Та й альянс християнської церкви зі світською владою приз-
вів до того, що її практична діяльність дуже мало була схожа на
християнський ідеал.
Але були й позитивні ідеї: відокремлення церковної влади
від світської і проголошення рівності всіх людей незалежно від
походження та соціального стану, виховання поваги до фізичної
праці.
Християнство, на відміну від греко-римської політичної тра-
диції, дало право людині на безсмертя, відкрило їй шлях до неба
не через державу.
Створення такої позадержавної автономії віруючих, по суті,
започаткувало засади майбутнього громадянського суспільства,
яке має протистояти державі. Постала й проблема політичних
обов’язків у разі, коли розпорядження влади несправедливі: чи
варто виконувати накази влади, що є незаконними або й злочин-
ними?
Серед християнських мислителів варто насамперед назвати
Тому (Фому) Аквінського, який розробив ґрунтовну доктрину
ідеологічного обґрунтування могутності церкви — томізм. Його
модернізований варіант — неотомізм і нині залишається офі-
ційною філософією Римської церкви та християнської демо-
кратії, що є важливою політичною силою сучасності.
Проте всупереч своїй поміркованості та раціоналізмові Фома
Аквінський, а з ним і вся католицька церква виявляли крайню
нетерпимість до так званих єретиків.
Єресі (від грецьк. hairesis — відбір, переконання) — це вчен-
ня, що виникали як наслідок природних протестів проти моно-
полії християнської церкви на ідеологію, політику та право. Гно-
сеологічним (пізнавальним) корінням цих протестів, що мали
релігійну оболонку, був античний раціоналізм, а соціально-полі-
тичним — експлуатація широких народних мас.
30