1.3. Християнська політична думка
У середні віки (V–ХVI ст.) філософсько-етична концепція
політики, яка до того часу домінувала в Західній Європі, посту-
пається релігійно-християнській концепції. Провідною темою
політичних дискусій того часу стало питання про те, яка влада
повинна бути пріоритетною: духовна (церква) чи світська (дер-
жава). Але про це — пізніше. На початку дослідимо основні за-
сади християнської політичної думки.
Християнство виникло в І ст. до н. е. в римській провінції
Іудеї на базі іудаїзму.
Священні тексти іудаїзму писалися з ХІІ по ІІ ст. до н. е.
Християнство додало до Старого Завіту іудеїв Новий Завіт Ісуса
Христа (від грецьк. Сhristos — помазаник), що писався від се-
редини І до середини ІІ ст. н. е. Новий Завіт і став головним
джерелом політичної думки раннього християнства.
У Римі, як і в Греції, держава зливалася із суспільством, конт-
ролюючи всі аспекти життя людини. Релігійна сфера була дер-
жавною монополією. Тому цілком зрозуміло, що, відмовляючись
поклонятися язичницьким богам, у тому числі імператорам,
перші християни наражалися на небезпеку.
Однак нова релігія мала кілька переваг: була космополітич-
на, декларувала нові морально-етичні цінності — спільність
майна, загальну потребу працювати, розподіл благ за працею або
потребою. Зазначені цінності дають нам змогу говорити про
християнський комунізм.
Минав час, християнські громади обростали майном, землями,
а церква перетворювалася на ієрархізовану та централізовану
організацію, яка прагнула розширити свій вплив. Відтепер вона
налагоджує відносини з державою, заявляє про необхідність по-
кори владі (оскільки та — від Бога), що відкриває шлях для легі-
тимізації.
Промине небагато часу — і християнство перетвориться з ка-
такомбної (тепер сказали б неканонічної) на рівноправну, а по-
тім і державну церкву (з 313 р. н. е.). Виникає союз трону та
олтаря, а водночас актуалізується проблема співвідношення ду-
ховної та світської влади, яка стає провідною для політичної
думки на багато століть.
26