Таблиця 2
Характер законів
Форма
Правильні (правителі
Неправильні (правителі
правління
дбають про загальне благо)
дбають про власні інтереси)
Тиранія (цар — невидатна
Монархія
Царська влада (цар —
людина)
видатна особистість)
Влада
Аристократія (правління
Олігархія (правління групи
поганих людей)
небагатьох
групи хороших людей)
Демократія (народ править,
Влада
Політія:
не спираючись на закони,
більшості
тип І — усі на рівних
кожне рішення тут —
засадах беруть участь
в управлінні;
закон)
тип ІІ — влада реалізу-
ється на основі майнового
цензу і здатності обіймати
державні посади
Ми не випадково так докладно спиняємося на основних по-
ложеннях концепцій Арістотеля. Створивши нову методологію
емпіричного та логічного дослідження, він настільки вдоскона-
лив систему базових понять, що нею й тепер оперують сучасні
мислителі від політичної науки, філософії, соціології та права.
Аналізуючи античну спадщину політичної думки (як Заходу,
так і Сходу), слід відзначити такі основні цінності: феномен по-
лісу, принципи республіканізму та договірного походження
держави, ідеї тахісу та імперії [18].
Феномен полісу, що виник у VIII–VII ст. до н. е., пов’язують
із широким ужитком усного слова, писаних законів і рівності
громадян полісу перед законом, що стало, зокрема, підставою для
грецької демократії.
Принцип республіканізму, що й нині дуже поширений у по-
літичній практиці сучасного світу, полягав у виборності всіх по-
сад, звітності посадових осіб та обмеженості їхнього перебуван-
ня при владі, а також у використанні суду присяжних.
Принцип договірного походження держави базується на ро-
зумінні кожної людини як суспільної, політичної істоти. Саме
тому людська спільнота укладає суспільний договір про утворен-
ня держави з розподілом усередині неї політичної влади.
24