щоб впроваджувати етичні принципи вчителя в життя. Посту-
пово це вчення стало впливовою політичною течією, а в ІІ ст. до
н. е. — офіційною ідеологією та державною релігією, яка ство-
рила ідеологічну базу для виправдання східної деспотії в її ки-
тайському варіанті.
Як противага конфуціанству виникли даосизм і моцзизм.
Засновником школи даосів став Лао Цзи (VI ст. до н. е.),
який вважав, що цивілізація, ускладнюючи й удосконалюючи
життя, призводить до конфліктів і загибелі. Ідеал даосизму —
відхід від реального життя та суспільства.
Лао Цзи — один із перших анархістів, який засудив державу
як штучну структуру. Якщо Конфуцій впевнений, що держава
забезпечує загальне благо, Лао Цзи вважає, що “народ голодує
через те, що влада бере надто багато податків”.
Основні ідеї його політичної доктрини:
1) держава — штучний організм, апарат насильства й при-
гнічення;
2) потрібна децентралізація державності аж до рівня села;
3) найкращий уряд той, який найменше керує;
4) головне — ігнорувати політику, тобто не перейматися
справами держави та суспільства.
Цікаво, чи знайомі ці тези сучасним анархістам? Якщо так, то
вони, напевне, мали б поставити Лао Цзи пам’ятник як своєму
провідному ідеологові.
Мо Цзи (479–400 рр. до н. е.) — випускник школи Конфу-
ція — першим у Китаї висловив ідею виборності першого пра-
вителя, яка дуже схожа на договірну теорію.
У нього, як і в даосів, дуже сильні ідеї соціальної рівності,
присутня критика соціальної несправедливості. Його концепція
всеосяжної та рівновеликої любові надто близька до євангель-
ського “Усі люди — брати”.
Управління, на думку Мо Цзи, має здійснюватися за допомо-
гою нагород і покарань, а також запровадженням нових законів
(що заперечував Конфуцій).
У цьому розумінні він є предтечею ідеології легізму.
Засновником легізму вважають Шен Яна (390–338 рр. до н. е.) —
прем’єр-міністра царства Цинь (Шан). Його думки викладені в
трактаті “Книга правителя області Шан”. Суть цієї доктрини,
що й донині користується чималою популярністю на Сході, по-
16