Засновник цієї релігії Сиддхартха Гаутама, або Шак’я-Му-
ні (563–483 до н. е.), за походженням був принц, на якого
зійшло просвітлення (звідси й прізвисько — Будда). Він поки-
нув палац, сім’ю і вирушив шукати істину. Згодом став пропові-
дувати своє вчення.
На відміну від брахманізму, який ігнорує права особистості,
розширюючи натомість права держави та влади, буддизм гума-
ністично зорієнтований і має психологічне та етичне підґрунтя.
Його мета — перетворити кожну людину на доброзичливу, звіль-
нену від страждань, а також від бажань і пристрастей особис-
тість.
Будда відкинув теорію божественного походження каст і цар-
ської влади. Він проповідував рівність між людьми, але не в со-
ціальній, а в духовній сфері (хоча й це був доволі революційний
на той час крок).
Характерно й те, що ранній буддизм у переліку варн перше
місце відводив кшатріям, а не брахманам, чітко розмежовуючи
світське та церковне життя.
Зрозуміло, що це об’єктивно догоджало світській владі,
сприяючи формуванню великих державних утворень.
Проте й брахманізм не загинув. Він не боровся з “єретич-
ними вченнями”, а поступово модернізувався, використовуючи
елементи доарійських культів місцевих племен. Так, на рубежі
старої та нової ери виник індуїзм, у якому збереглися всі свя-
щенні тексти брахманізму.
Що ж до буддизму, то він не втримався на висоті своїх фі-
лософсько-етичних принципів. Образ Будди обожнювався, опо-
вивався забобонами та ритуалами, а через це різниця між двома
системами вірувань ставала дедалі меншою. Буддизм був по-
глинений індуїзмом, але перш ніж його громади зникли з тери-
торії Індії (XIII ст. н. е.), він поширився в Південній та Східній
Азії і став першою (за часом) світовою релігією.
Індійська політична думка того часу, надзвичайно релігійна
й міфологічна, збагатила, проте, і світську політичну науку. Йде-
ться про твір “Артхашастра” (IV–III ст. до н. е.), автором якого
вважається Чанак’я, міністр засновника імперії Маур’їв Чандра-
гупти. У цьому творі загальне благо розглядається як збережен-
ня суспільного порядку, заснованого богом. Намісник бога —
цар, котрий силою тримає підданих у покорі.
13