Одну з найдосконаліших світоглядних систем
ІНДІЯ
дала Стародавня Індія [78; 209].
Арійські племена, прийшовши до Індії
(XV ст. до н. е.), аж до створення перших держав (VI ст. до н. е.)
постійно боролися між собою та з місцевим населенням. Водно-
час у суспільстві посилювалася соціальна нерівність і відбува-
лося розшарування. Зрештою, ця епоха, названа ведійською (ве-
ди — староіндійські релігійно-філософські збірки текстів), поро-
дила кастовий устрій.
Суспільство структурувалося, поділившись на чотири касти
(варни): брахманів (священнослужителів), кшатріїв (правителів
і воїнів), вайшиїв (землеробів та торгівців) і шудрів (осіб фізич-
ної праці, слуг). Основна духовна та світська влада була зосе-
реджена в руках брахманів і кшатріїв, а релігійно-філософська
система дістала назву брахманізму (за іменем верховного бога
Брахми).
Наскільки живучими виявилися ці політико-психологічні
структури в суспільстві Індії можна судити хоча б із такого
факту: минуло не менш як 2,5 тисячі років, перш ніж головою
уряду (прем’єр-міністром) у цій країні став представник най-
нижчої касти — шудрів!
У Ведах і коментарях до них (упанішадах) йшлося про два
шляхи здобуття влади: правителя створюють боги (або його вла-
да засновується з волі богів) чи обирають люди. Але навіть в ос-
танньому разі правитель був підзвітний не перед своїми гро-
мадянами, а безпосередньо перед богом, хоча й мусив дбати про
підданих (але це вже відповідно до дхарми — сукупності обо-
в’язків людини).
Отже, попри рудименти договірного походження держави та
влади у староіндійській політичній теорії та практиці доміну-
вала патріархальна концепція, духовна влада мала пріоритет пе-
ред владою світською. (Скажімо, у збірці “Атхарваведа” брахма-
ни взагалі називаються богами!)
Формування великих держав (наприклад, у VI ст. до н. е. в
Північній Індії таких було 16) супроводжувалося заміною па-
нівної ідеології.
Як реакція на занепад брахманізму з його забобонами, риту-
альністю та корупцією вищих каст постає буддизм.
12