Бог Старого Завіту благословить усі народи світу. Месія з коліна
Давидова, за версією послідовників іудаїзму, прийде спокутува-
ти гріхи людства й правити як Цар усіма народами.
Характерно, що протягом століть цей міф певними іудей-
ськими колами, і не тільки ними, тлумачився насамперед не з
морально-етичного, а з політико-ідеологічного погляду глобаль-
ного панування євреїв у світі. Хоча природно було б зосередити
увагу на спокутуванні гріхів людства, розглядаючи так зване
Царство Боже не як державно-політичне утворення, а як духов-
ний імператив.
Римляни вигнали іудеїв із Палестини 135 р. н. е., але іудаїзм
не зник тільки тому, що єврейські громади існували тоді в ба-
гатьох країнах. Іудеї зазнавали певних переслідувань і утисків,
довго не мали своєї держави, і логіка їхнього виживання по-
требувала відокремлення й внутрішньої самоорганізації щодо
культури та релігії.
Іудаїзм — локальна релігія, що набула водночас світового
значення як одна з основ християнства, а згодом стала основою
сучасної політичної концепції глобалізму, що по суті спрямова-
на на реалізацію ідеї домінування єврейського народу над усіма
іншими народами світу.
З нагромадженням знань про політичне життя суспільства
міфологічне тлумачення сутності останнього поступово раціона-
лізується. Цей процес знайшов відображення у формі зороаст-
ризму, який у VІІ ст. до н. е. був дуже поширений у Стародавній
Персії. У Біблії згадуються царі-зороастрійці, які правили Пер-
ською імперією, зокрема Кір, Ахашверош, Дарій. Згідно з цим
ученням виправдовувалася практика східного деспотизму, одно-
осібної влади правителя.
Проте не без підстав можна стверджувати, що засновник цієї
релігії Спітама Зороастр, або Заратуштра (660–583 рр. до н. е.),
запозичив ідеї іудаїзму. (Визнання єдиного Бога, пришестя Спа-
сителя, воскресіння мертвих, Суд Божий та вічне життя.)
Після арабського завоювання зороастрійці зазнали жорсто-
ких переслідувань і 717 р. н. е. переселилися до Західної Індії,
переважно до Бомбея, де частково асимілювалися з місцевим
населенням.
11